Найважливіші фільми Анджея Вайди

1955 рік: вже у його першому фільмі спливають теми, які згодом сформують режисерську кар'єру Вайди. У стрічці "Покоління" події розгортаються у Польщі під час німецької окупації у Другій світовій війні. Водночас головні герої стрічки дивляться вперед - у дні, які настануть по завершенні війни. Комунізм та капіталізм, опір та опортунізм - вже у дебютній картині режисера.

Третя робота принесла Вайді світове визнання. Події у фільмі відбуваються 8 травня 1945 року - у день німецької капітуляції. Спираючись на історію, Вайда ставить запитання про значення цього дня для Польщі і сам же пропонує відповіді. Тут же обігрується й суспільний конфлікт між комуністичним ладом та прагненнями поляків до самостійності.

У середині 1970-тих Вайда вже був усесвітньовідомим режисером, за плечима якого - низка важливих картин, що вийшли на екран у 1960-тих. На цьому фото 1974 року Вайда працює на зйомках своєї стрічки "Земля обітована" у Лодзі, де він раніше навчався у відомій Державній вищій кіношколі.

Фільм "Людина з мармуру" 1977 року ознаменував новий етап у творчості польського режисера. Головним героєм стрічки виступає передовик, трудар соціалістичної планової економіки. У цій картині режисерові особливо вдалося поєднання постановочних сцен з документальними кадрами.

Двома роками пізніше Анджей Вайда зняв фільм "Диригент" - з особистими "нотками", де розмиваються межі мистецтва та реальності. На головну роль режисер (на фото праворуч) запросив британську театральну зірку Джона Гілгуда. Його партнеркою у фільмі виступала зірка польського кіно Кристина Янда.

Через рік режисер відзняв черговий шедевр: фільм "Людина із заліза". Стрічка вийшла на "злобу дня" - у жанрі соціально-політичної драми. Протести профспілкового руху "Солідарність" на тлі запровадження надзвичайного стану по всій ПНР. Лідер "Солідарності" Лех Валенса (на фото в центрі) провідував знімальну групу під час робочого процесу. Сама ж стрічка отримала "Золоту пальмову гілку" в Каннах.

Через своє критичне ставлення до політики комуністичної Варшави у 1980-тих роках Вайда міг продовжувати працювати лише за кордоном. І тут його теж супроводжувала вдача. Його фільм "Дантон" розповідає про залаштункові інтриги Французької революції. Це стрічка про політику і терор, пристрасті та ідеалізм. У головній ролі сяяв тоді ще моложавий Жерар Депардьє.

Свій наступний кінопроект режисер теж знімав за кордоном. Зйомки фільму "Кохання в Німеччині" проходили у західному Берліні та на німецькому Півдні. У стрічці йдеться про німецько-польську історію та відносини між двома народами. У ролях: Даніель Ольбрихський та Армін Мюллер-Шталь.

Після завершення "холодної війни" Анджей Вайда повернувся працювати до Польщі. У середині 1990-тих він зняв "Страсний тиждень" - драму про життя польської єврейки Ірени в часи Другої світової війни. Це фільм про трагічні випробування, які випали на долю молодої жінки.

Останній фільм Вайди 2013-го року став третьою частиною циклу і продовженням "Людини з мармуру" та "Людини із заліза". Це фільм-біографія електрика гданської судноверфі Леха Валенси, якому судилося стати очільником руху "Солідарність", а згодом і президентом Польщі.

За понад 60 років успішної кар'єри Анджей Вайда став справжнім хронікером сучасної історії своєї країни. Його роботи були відзначені найвищими нагородами і преміями кінофестивалів у різних країнах світу. 2000 року Вайда отримав "Оскар". У Берліні він теж був частим гостем - на цьому фото 2008 року Вайда на прем'єрі фільму "Катинь" у рамках кінофестивалю "Берлінале".